Функціональна валюта
Функціональною валютою даної окремої фінансової звітності є валюта основного економічного середовища, в якому Товариство здійснює свою діяльність, українська гривня. Всі значення заокруглені до цілих тисяч гривень, якщо не вказано інше.
Операції з іноземною валютою
Монетарні активи та зобов’язання, виражені в іноземних валютах, перераховуються в українську гривню за відповідними курсами обміну валют, встановленими Національним банком України, які діють на звітну дату, а також на дату кожного часткового чи повного погашення заборгованості за всією статтею. Операції в іноземній валюті обліковуються за курсом обміну валют, встановленим на дату проведення операції. Усі отримані прибутки та збитки, які виникають у результаті такого перерахування, а також від розрахунків за операціями з іноземною валютою, включаються до складу чистого прибутку/(збитку) від операцій з іноземною валютою.
Курсові різниці, які виникають при переоцінці монетарних статей, за виключенням тих, які відносяться до іншого сукупного прибутку/ (збитку), включаються до операційних курсових різниць.
Станом на 31 грудня 2021 року і 31 грудня 2020 року основні курси обміну, що застосовувалися для перерахунку сум в іноземній валюті, були такими:
31 грудня 2021 р., грн. 31 грудня 2020 р., грн.
1 долар США 27,2782 28,2746
1 євро 30,9226 34,7396
Зміни у фінансовій звітності після її випуку
Будь-які зміни цієї фінансової звітності після її випуску вимагають затвердження керівництвом Товариства, яке ухвалило цю фінансову звітність до випуску.
Подання
Прибутки і збитки на нетто-основі відображаються за такими операціями: при вибутті непоточних активів (включаючи інвестиції та операційні активи), шляхом вирахування балансової вартості активу та пов'язаних з ним витрат на продаж із суми компенсації; від курсових різниць; від різниць, які виникають підчас купівлі-продажу валюти; від операцій з фінансовими інструментами, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток; первісне визнання та зміна вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю; втрати від знецінення, зменшення корисності/дохід від відновлення вартості раніше знецінених активів; збільшення /зменшення резерву очікуваних кредитних збитків.
Однак Товариство подає такі прибутки та збитки окремо, якщо вони є суттєвими.
Дохід від договорів з клієнтами
Товариство оцінює дохід від договорів з клієнтами відповідно до МСФЗ 15 „Доходи від договорів з клієнтами“.
Дохід головним чином включає доходи продажу товарів в роздріб кінцевим споживачам.
Відповідно до п. 4 МСФЗ 15 Товариство застосовує практичний прийом, який дозволяє застосувати цей Стандарт для обліку портфеля договорів (або зобов'язань щодо виконання) з подібними характеристиками, якщо Товариство обґрунтовано очікує, що наслідки для фінансової звітності від застосування цього стандарту до портфеля істотно не відрізнятиметься від застосування цього стандарту до окремих договорів (або зобов'язань виконання) цього портфеля. Обліковуючи портфель договорів, Товариство використовує оцінки і припущення, що відображають розмір і склад портфеля.
Згідно з МСФЗ 15, доходи від реалізації визнаються для відображення передачі обіцяних товарів або послуг клієнтам у сумі, яка відображає суму компенсації, на яку Товариство, як передбачається, матиме право в обмін за ці товари та послуги. Товариство використовує 5- етапну модель для визнання доходів:
1. виявлення договору з клієнтом;
2. виявлення зобов’язань щодо виконання у договорі;
3. визначення ціни операції;
4. розподіл ціни операції на зобов’язання щодо виконання у договорах;
5. визнання доходів від реалізації тоді, коли (або у міру того, як) Товариство задовольняє зобов’язання щодо виконання, тобто коли контроль над товарами або послугами, який супроводжує виконання конкретних зобов’язань, був переданий клієнту.
Відповідно до п. 63 МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами» Товариство застосовує практичний прийом, який не передбачає обов’язкового коригування обіцяної суми компенсації з метою урахування істотного компонента фінансування, якщо очікується, що період між передачею товару (робіт, послуг) клієнтові та часом оплати становитиме не більше одного року.
Відповідно до п. 94 МСФЗ 15 Товариство застосовує практичний прийом, за яким додаткові витрати на отримання договору з клієнтом визнаються як витрати у момент їх виникнення, тобто не капіталізуються, якщо період виконання договору не перевищує одного року.
Коли Товариство діє як принципал, доходи від реалізації та собівартість реалізації відображаються на валовій основі. Коли Товариство продає товари або послуги як агент, доходи від реалізації відображаються на нетто-основі, яка являє собою зароблені маржу/комісії. Чи вважається Товариство принципалом або агентом в операції залежить від аналізу юридичної форми і сутності угоди, що укладається та для кожного окремого товару або послуги, обіцяних клієнтові, відповідальності за надання таких товарів і послуг та ціноутворення, а також властивих фінансових ризиків та вигід.
Програми лояльності
Бонуси як умовні облікові одиниці, які є зобов’язанням Товариства надати в майбутньому певну вартісну преференцію (а саме знижку), отримані клієнтами у рамках програми лояльності, Товариство обліковує як окреме зобов’язання до виконання в межах операції з продажу, в рамках якої їх нараховують. За вимогами МСФЗ 15 якщо договори включають декілька зобов'язань до виконання, ціна угоди розподіляється на кожне окреме зобов'язання до виконання на основі цін окремих продажів. Тому частина суми, отриманої від покупця, яка відноситься до невиконаної обіцянки, не визнається доходом, а відображається у складі контрактних зобов’язань перед покупцями щодо програми лояльності до того часу, коли знижка буде надана. Таким чином, Товариство частину справедливої вартості отриманого доходу за операціями з продажу, за якими нараховуються бонуси, розподіляє на бонуси та відносить на майбутні періоди, виходячи з очікуваної кількості бонусних одиниць, які будуть фактично використані клієнтом. У подальшому віднесену на майбутні періоди суму визнають як дохід у періодах погашення бонусних одиниць у формі отримання знижки.
Право на повернення товару покупцями
Товариство надає право покупцю на повернення товару, тому згідно з параграфом Б21 МСФЗ 15 визнає:
дохід тільки в тій сумі, на яку Товариство очікує отримати право (тобто, не може бути визнаним дохід від продажу тих товарів, які, як очікується, будуть повернені);
зобов’язання щодо повернення грошових коштів покупцю за повернений товар;
актив зі свого права на товари, які поверне покупець, під час виконання зобов’язання щодо повернення покупцю грошових коштів, який оцінюється за колишньою балансовою вартістю запасів.
Маркетингові та логістичні послуги постачальнику
Відповідно до п. 17 МСФЗ15 суб'єкт господарювання об'єднує два або більше договорів, укладених в один або приблизно в один і той самий час з одним і тим самим клієнтом (або пов'язаними сторонами клієнта) та обліковує ці договори як один договір, якщо виконуються один або більше з таких критеріїв:
а) про ці договори домовлялися як про єдиний пакет з єдиною комерційною метою;
б) сума компенсації, що має бути сплачена за одним договором, залежить від ціни чи виконання іншого договору; або
в) товари або послуги, обіцяні в договорах (або деякі товари чи послуги, обіцяні в кожному з договорів) становлять одне зобов'язання щодо виконання відповідно до пунктів 22 - 30.
На підставі вищезазначеного Товариство не розглядає договори з постачальниками товарів, предметом яких є надання Товариством постачальникам маркетингових, логістичних послуг (в тому числі у вигляді виплат на користь Товариства бонусних премій або винагород за посування товарів) окремо від договорів поставки товарів, укладених з такими постачальниками або пов’язаними з ними особами.
Суми за зазначеними вище договорами Товариство відображає відповідно до настанов п. 11 МСБО 2 Запаси як вирахування при визначенні витрат на придбання реалізованих товарів.
Витрати на проведення рекламних заходів
У рамках маркетингової політики з метою розширення кола покупців і обсягу реалізації товарів Товариство проводить рекламні заходи із визначенням переможців, які мають право на придбання товарів за зниженими цінами або отриманням цінних дарунків.
Так як на початку дії договору з продажу товарів не відомо хто саме з клієнтів матиме право на такі преференції, Товариство не розглядає їх як обіцянку в договорах з клієнтами, яку слід обліковувати як окреме зобов'язання щодо виконання.
Витрати на проведення рекламних заходів розглядаються як видатки на діяльність з рекламування та стимулювання продажу (включаючи каталоги "товари поштою") та визнаються в момент виникнення відповідно до вимог п. 69-70 МСБО 38. У разі потреби Товариство може створювати резерв щодо таких витрат відповідно до вимог МСФО 37 «Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи».
Процентні доходи
Процентні доходи на поточних банківських рахунках, на депозитах до запитання або строкових депозитах строком до трьох місяців, що класифікуються як частина грошових коштів та їх еквівалентів, визнаються в частині операційного грошового потоку.
Процентні доходи за строковими депозитами, крім тих, що класифікуються як грошові кошти та їх еквіваленти, визнаються в частині інвестиційного грошового потоку.
Визнання витрат
Витрати відображаються за методом нарахування і поділені на такі групи за функціями: собівартість товарів (послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, фінансові витрати, інші витрати.
Облік витрат на сплату комісій банкам за договорами еквайрингу
Починаючи з 01 січня 2021р. у наказ про облікову політику Товариства були внесені зміни щодо обліку витрат на сплату комісій банкам за договорами еквайрингу як витрати на збут, а не адміністративних витрат.
Таке рішення було прийнято керуючись наступним: хоча комісійні банків як правило обліковуються у складі адміністративних витрат, комісії за договорами еквайрингу виникають виключно при збуті товарів (послуг) і не виникли б якби не відбувався збут товарів (послуг).
Інформація про адміністративні витрати та витрати на збут представлена наступним чином:
За даними фінзвітності за 2020 рік Порівняльна інформація за 2020 рік після проведення рекласу
Адміністративні витрати (136 484) (92 231)
Витрати на збут (1 211 204) (1 255 457)
Разом (1 347 688) (1 347 688)
Нематеріальні активи
Нематеріальні активи мають визначені строки корисного використання і головним чином включають програмне забезпечення. Такі активи відображаються за собівартістю, за вирахуванням накопиченої амортизації за прямолінійним методом та збитків від зменшення корисності, якщо такі є.
Основні засоби
Матеріальні активи з очікуваним строком корисного використання більше одного року та вартістю менше порога суттєвості, встановленого для необоротних активів, відображаються у складі запасів як малоцінні предмети та списуються на прибутки або збитки, коли починають використовуватись за призначенням. Станом на 31 грудня 2021р. поріг суттєвості встановлений для необоротних активів на рівні двадцять тисяч гривень без врахування податку на додану вартість.
Після визнання активом, Товариство обліковує об'єкт основних засобів за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Амортизація розраховується за прямолінійним методом з метою зменшення первісної вартості активів, крім землі, до їхньої оціночної ліквідаційної вартості, якщо така існує, протягом усього очікуваного строку корисного використання. Нарахування амортизації розпочинається з моменту, коли активи готові до їхнього цільового використання. Залишкова вартість, за оцінками, дорівнюватиме нулю для більшості активів, оскільки Товариство планує їх використовувати протягом усього строку їх корисного використання.
Строк корисного використання у роках
Будівлі, споруди та передавальні пристрої 10-25
Машини і обладнання 2-10
Транспортні засоби 5-10
Інструменти, прилади, інвентар (меблі) 4-7
Інші основні засоби 12
У випадках, коли об’єкт засобів складається з компонентів, які мають різні строки корисного використання, такі компоненти обліковуються як окремі об’єкти основних засобів.
Витрати на ремонт та обслуговування основних засобів капіталізуються у разі суттєвого покращення стану активу, що може проявлятися зокрема у розширенні функцій та продовженні строку корисного використання активу. Витрати на поточний ремонт та обслуговування відображають по мірі їх понесення та визнають витратами у періоді завершення.
Амортизація капітальних удосконалень орендованого майна нараховується протягом усього очікуваного строку його корисного використання на тій самій основі, що і амортизація власних активів, або протягом строку відповідної оренди, якщо він менший за перший.
Після вибуття переоцінених активів суми, включені до складу інших резервів, переводяться до складу нерозподіленого прибутку.
Інвестиції у дочірні та асоційовані підприємства
Інвестиції в дочірні та асоційовані підприємства оцінюються за собівартістю за вирахуванням резерву під знецінення (якщо необхідно). Первісна вартість активу складається з ціни придбання та інших прямих витрат.
Запаси
Запаси відображають за найменшою з двох величин: собівартістю та чистою вартістю реалізації, яка являє собою очікувану ціну реалізації під час звичайної господарської діяльності, за вирахуванням вартості завершення та витрат на продаж. Собівартість реалізованих товарів визначають за допомогою формули "перше надходження - перший видаток" (метод ФІФО).
Товарно-матеріальні цінності визнаються у складі інших необоротних активів, якщо вони можуть бути використані тільки у зв’язку з об’єктами основних засобів та Товариство планує у майбутньому капіталізувати витрати, пов’язані з цими об’єктами (запасні частини для проведення капітального ремонту основних засобів, комплектуючі вироби для модернізації існуючих або створення (будівництва) нових основних засобів і т. і.).
Зменшення корисності нефінансових активів
На кожну звітну дату Товариство визначає, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу. Збиток від зменшення корисності визнається у сумі, на яку балансова вартість активу перевищує його вартість відшкодування. Вартість відшкодування є більшою з двох величин: справедливої вартості мінус витрати на вибуття активу або одиниці, яка генерує грошові кошти, та його (її) вартості при використанні. Для цілей оцінки зменшення корисності активи групуються за найменшими рівнями, для яких існують окремі потоки грошових коштів, які можна визначити (одиниці, які генерують грошові кошти). Нефінансові активи, які зазнали зменшення корисності, переглядаються на предмет можливого сторнування зменшення корисності на кожну звітну дату.
Фінансові інструменти
Фінансові інструменти Товариства включають інвестиції в інструменти власного капіталу інших підприємств, гроші та їх еквіваленти, дебіторську та кредиторську заборгованість. Фінансові активи та фінансові зобов’язання первісно оцінюються за справедливою вартістю.
Фінансові активи у подальшому оцінюються за амортизованою або справедливою вартістю в залежності від бізнес-моделі, у рамках якої вони утримуються, та характеру грошових потоків, передбачених договором (відповідність чи не відповідність критерію SPPI, тобто тест на виплати основної суми боргу та процентів). До фінансових активів, оцінених за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у сукупному доході, належать фінансові активи, придбані з метою збільшення їх справедливої вартості у довгостроковій перспективі. Зокрема, інвестиції в інструменти власного капіталу із часткою в капіталі менше 20% та договори на такі інвестиції оцінюються Товариством за справедливою вартістю із відображенням переоцінки у складі інших сукупних доходів. Водночас, у виключних випадках, собівартість може бути прийнятною оцінкою справедливої вартості. Така ситуація може мати місце в разі недостатності наявної більш актуальної інформації для оцінки справедливої вартості або за наявності широкого діапазону можливих оцінок справедливої вартості, коли собівартість відображає найкращу оцінку справедливої вартості у межах цього діапазону. Товариство керується також тим, що МСБО 39 не вимагає проводити аналіз на знецінення активів, що обліковуються за справедливою вартістю.
Амортизована вартість розраховується із використанням методу ефективної відсоткової ставки та визначається за вирахуванням будь-яких збитків від зменшення корисності. Премії і дисконти, включно із первісними витратами на проведення операцій, включаються до балансової вартості відповідного інструменту та амортизуються на основі ефективної відсоткової ставки для відповідного інструменту.
Товариство використовує практичний прийом згідно якого амортизована вартість фінансових активів із термінами погашення до одного року, за вирахуванням очікуваних кредитних збитків, дорівнює їхній номінальній вартості.
Товариство застосовує спрощений підхід, який дозволено МСФЗ 9, щодо визнання очікуваних кредитних збитків на увесь строк дії фінансових активів та відображає (переглядає) такі очікувані кредитні збитки на кожну звітну дату з метою відображення змін в кредитному ризику після первісного визнання.
Балансова вартість активу зменшується за рахунок резерву очікуваних кредитних збитків, а сума збитку визнається у звіті про прибутки або збитки. Якщо дебіторська заборгованість є безнадійною, вона списується за рахунок такого резерву. Подальше відшкодування раніше списаних сум включається до складу звіту про прибутки або збитки.
Фінансові зобов’язання у подальшому оцінюються за амортизованою вартістю або за справедливою вартістю через прибутки та збитки.
Фінансові зобов’язання які не є (i) умовною виплатою покупця при об’єднанні бізнесів, (ii) утримуваних для торгівлі, або (iii) визначених по справедливій вартості через прибутки або збитки, в подальшому оцінюються за амортизованою вартістю використовуючи метод ефективної ставки відсотка. Ефективна відсоткова ставка – це ставка яка приводить майбутні грошові виплати (включаючи всі гонорари та додаткові збори сплачені або отримані, витрати на транзакції та інші премії або знижки) протягом очікуваного строку дії фінансового зобов’язання або (де доречно) більш короткого періоду, до амортизованої вартості фінансового зобов’язання.
Товариство припиняє визнавати фінансові активи, коли (i) активи погашені або права на потоки грошових коштів від активів інакше втратили свою силу, або (ii) Товариство передало усі суттєві ризики та винагороди від володіння активами, або (iii) Товариство хоча і не передало усі істотні ризики та винагороди від володіння, але втратило контроль. Контроль зберігається, якщо контрагент не має практичної здатності продати актив непов’язаній стороні без внесення додаткових обмежень на перепродаж.
Фінансові зобов’язання припиняють визнаватись Товариством тоді, і тільки тоді, коли зобов’язання виконані, скасовані чи строк їх виконання закінчився. Різниця між балансовою вартістю фінансового зобов’язання, яке припинило визнаватись, та виплаченою компенсацією визнається у прибутку чи збитку.
Взаємозалік фінансових активів та зобов’язань, з подальшим включенням до звіту про фінансовий стан лише їхньої чистої суми, може здійснюватися лише у випадку існування юридично визначеного права взаємозаліку визнаних сум, коли є намір провести розрахунок на основі чистої суми або одночасно реалізувати актив та розрахуватися за зобов’язаннями. При цьому право на взаємозалік (а) не повинне залежати від майбутніх подій та (б) повинне мати юридичну силу в усіх наступних обставинах: (i) у ході звичайного ведення бізнесу, (ii) у випадку дефолту та (iii) у випадку неплатоспроможності або банкрутства.
Облік за договорами оренди, коли Товариство виступає орендодавцем
У випадках, коли Товариство виступає орендодавцем за договором оренди, за якою всі ризики та вигоди, притаманні володінню активом, практично не передаються орендарю (операційна оренда), орендні платежі за такими договорами відображаються у складі інших операційних доходів лінійним методом.
Облік за договорами оренди, коли Товариство виступає орендарем
Товариство використовує звільнення від визнання та не застосовує вимоги параграфів 22 - 49 МСФЗ (IFRS) 16 для договорів оренди, за якими Товариство виступає орендарем і строк оренди за якими на дату початку оренди складає не більше 12 місяців і котрі не містять опціону на купівлю (короткострокова оренда) за всіма класами базових активів, а також для договорів оренди, в яких базовий актив має низьку вартість (оренда активів з низькою вартістю). Товариство визнає орендні платежі, пов'язані з такою орендою, як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди або на іншій систематичній основі. Товариство застосовує іншу систематичну основу, якщо така основа більше відображає модель отримання вигоди Товариством.
Активи у формі права користування оцінюються за сумою зобов'язання з оренди на дату початку оренди з коригуванням на суму всіх авансів та первісних прямих витрат (включаючи капіталізацію до складу такого активу різниці між справедливою та номінальною вартістю гарантійних платежів за договорами оренди).
Орендні платежі за договорами оренди землі, яка знаходиться у державній або комунальній власності, та розраховується від нормативно-грошової оцінки землі, Товариство обліковує як змінні орендні платежі з огляду на таке: орендна плата за такими договорами не є фіксованою величиною або по суті фіксованою, зміна орендних платежів не залежить від індексу чи ставки (для визначення розміру використовується нормативно-грошова оцінка землі, яка не є індексом чи ставкою у розумінні МСФЗ 16, з урахуванням коефіцієнтів та індексації).
Активи у формі права користування розкриті у ряд. 1090 Звіту про фінансовий стан.
Довгострокові зобов'язання з оренди розкриті у рядку 1515, а короткострокові у ряд. 1610 Звіту про фінансовий стан.
Виплати працівникам: пенсійний план із визначеними внесками
Товариство здійснює визначені єдині соціальні внески до державного Пенсійного фонду України стосовно своїх працівників. Внески розраховуються як відсоток від поточної валової заробітної плати і відносяться на витрати того періоду, у якому вони були понесені.
Товариство не запроваджувало пенсійних планів (програм) із визначеними виплатами.
Поточний податок на прибуток
Для розрахунку поточного податку на прибуток Товариство використовує податкові ставки та податкове законодавство, які були чинними на звітну дату. Поточні податкові активи та зобов’язання Товариство оцінює за сумою, очікуваною до відшкодування від податкових органів або до сплати податковим органам.
Відстрочений податок на прибуток
Відстрочений податок на прибуток Товариство розраховує за методом зобов’язань шляхом визначення тимчасових різниць на звітну дату між податковою базою активів і зобов’язань та їх балансовою вартістю для цілей фінансової звітності.
Відстрочені податкові зобов’язання визнаються за всіма оподатковуваними тимчасовими різницями.
Відстрочені активи з податку на прибуток визнаються за всіма тимчасовими різницями, що вираховуються, невикористаними податковими пільгами і невикористаними податковими збитками, тільки в тій мірі, в якій існує значна ймовірність того, що існуватиме оподатковуваний прибуток, проти якого вони можуть бути зараховані. Балансова вартість відстроченого податкового активу переглядається на кожну звітну дату і знижується в тій мірі, в якій отримання достатнього оподатковуваного прибутку, що дозволить використовувати всі або частину відстрочених податкових активів, оцінюється як малоймовірне. У подальшому такі невизнані відстрочені податкові активи визнають в тій мірі, в якій з’являється значна ймовірність отримати майбутній оподатковуваний прибуток, який дозволить використовувати таку суму відстрочених податкових активів.
Відстрочені податкові активи і зобов’язання оцінюють за податковими ставками, які, як передбачається, застосовуватимуть у звітному році, коли актив буде реалізований, а зобов’язання погашене, на основі податкових ставок і податкового законодавства, які станом на звітну дату були введені в дію або фактично введені в дію.
Відстрочений податок, що відноситься до статей, визнаних не у складі прибутку або збитку, також не визнається у складі прибутку або збитку. Статті відстрочених податків визнають відповідно до операцій, на яких вони ґрунтуються, або у складі іншого сукупного доходу, або безпосередньо в капіталі.
Відстрочені податкові активи (зобов’язання) зараховуються один проти одного, якщо є юридично закріплене право заліку поточних податкових активів і зобов’язань, і відстрочені податки відносять до однієї оподатковуваної компанії і податкового органу.
Податок на додану вартість
Доходи, витрати та активи визнають за вирахуванням суми податку на додану вартість (ПДВ), крім випадків, коли податок на додану вартість, що виник при придбанні активів (послуг), не відшкодовується податковим органом. У такому випадку податок на додану вартість визнається як частина витрат на придбання активу (послуг) або частина витрат звітного періоду, у якому стало відомо про факт не можливості відшкодування ПДВ, а актив вже був використаним або реалізованим до такого періоду.
Дебіторська та кредиторська заборгованість відображається з урахуванням суми податку на додану вартість.
У межах своєї господарської діяльності Товариство одночасно здійснює операції, оподатковувані ПДВ, та такі, що не підлягають оподаткуванню ПДВ. Якщо Товариство купує товари (послуги), призначені для одночасного використання в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях, то у такому випадку здійснюється пропорційне віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту шляхом нарахування податкових зобов’язань за податковими правилами, що діють у такому звітному періоді. Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.
Короткострокова/довгострокова класифікація
Актив (зобов’язання) класифікується як поточний, якщо він утримується в основному з метою продажу, або планується його продаж, споживання, погашення протягом 12 місяців після звітної дати. Інші активи (зобов’язання) класифікують як довгострокові. Фінансові інструменти класифікують, виходячи з їх очікуваного строку використання. Відстрочені податкові активи та зобов’язання класифікуються як довгострокові.
Грошові кошти та їх еквіваленти
Грошові кошти та їхні еквіваленти включають кошти в банках і касі, грошові кошти в дорозі, а також короткострокові депозити з первісним строком погашення до трьох місяців (92 дні). Грошові кошти та їх еквіваленти обліковуються за амортизованою вартістю, оскільки: (i) вони утримуються для отримання передбачених договором грошових потоків і ці грошові потоки являють собою виключно виплати основної суми боргу та процентів та (ii) вони не віднесені у категорію оцінки за справедливою вартістю через прибуток чи збиток.
Для цілей звіту про рух грошових коштів, грошові кошти та їхні еквіваленти складаються з грошових коштів та їхніх еквівалентів згідно з визначенням вище.
Забезпечення
Забезпечення визнають, коли в результаті минулих подій Товариство має юридичні або добровільно взяті на себе зобов’язання, для врегулювання яких з великим ступенем ймовірності очікується відтік ресурсів, які втілюють у собі майбутні економічні вигоди, а також суму зобов’язання можна достовірно визначити. Витрати на створення забезпечення відображають у прибутку та збитках за вирахуванням відшкодування (за винятком забезпечення, витрати на створення яких капіталізують у собівартості активів, з якими пов’язані відповідні забезпечення).
У випадках, коли вплив вартості грошей у часі суттєвий, сума забезпечення відображається за теперішньою вартістю видатків, що, як очікується, знадобляться для погашення зобов’язання. Ефект від розгортання дисконту відображають як збільшення балансової вартості забезпечення та одночасного визнання фінансових витрат.
Забезпечення переглядаються на кінець кожного звітного періоду та у разі потреби коригуються для відображення поточної найкращої оцінки. Якщо вже немає ймовірності, що вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, буде потрібним для погашення зобов'язання, забезпечення сторнується шляхом включення до складу доходів.
Умовні активи і зобов’язання
Умовні активи Товариство розкриває у фінансовій звітності, якщо надходження економічних вигід є ймовірним.
Умовні зобов’язання Товариство відображає у фінансовій звітності, коли існує ймовірність більше ніж 50% того, що для погашення зобов’язання буде потрібен відтік ресурсів, і при цьому суму таких зобов’язань можна достовірно визначити.
Події після звітної дати
Події після звітної дати, що надають додаткову інформацію про фінансовий стан Товариства на звітну дату (коригуючі події), відображають у фінансовій звітності. Події, що відбулися після звітної дати, які не є коригуючими подіями, відображають у примітках до фінансової звітності, якщо вони є суттєвими. |