| Опис облікової політики щодо умовних зобов'язань та умовних активів |
Умовні активи Товариство розкриває у фінансовій звітності, якщо надходження економічних вигід є ймовірним.
Умовні зобов’язання Товариство відображає у фінансовій звітності, коли існує ймовірність більше ніж 50% того, що для погашення зобов’язання буде потрібен відтік ресурсів, і при цьому суму таких зобов’язань можна достовірно визначити. |
| Опис облікової політики щодо витрат на програми лояльності клієнтів |
Бонуси як умовні облікові одиниці, які є зобов’язанням Товариства надати в майбутньому певну вартісну преференцію (а саме знижку), отримані клієнтами у рамках програми лояльності, Товариство обліковує як окреме зобов’язання до виконання в межах операції з продажу, в рамках якої їх нараховують. За вимогами МСФЗ 15 якщо договори включають декілька зобов'язань до виконання, ціна угоди розподіляється на кожне окреме зобов'язання до виконання на основі цін окремих продажів. Тому частина суми, отриманої від покупця, яка відноситься до невиконаної обіцянки, не визнається доходом, а відображається у складі контрактних зобов’язань перед покупцями щодо програми лояльності до того часу, коли знижка буде надана. Таким чином, Товариство частину справедливої вартості отриманого доходу за операціями з продажу, за якими нараховуються бонуси, розподіляє на бонуси та відносить на майбутні періоди, виходячи з очікуваної кількості бонусних одиниць, які будуть фактично використані клієнтом. У подальшому віднесену на майбутні періоди суму визнають як дохід у періодах погашення бонусних одиниць у формі отримання знижки. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочений податок на прибуток Товариство розраховує за методом зобов’язань шляхом визначення тимчасових різниць на звітну дату між податковою базою активів і зобов’язань та їх балансовою вартістю для цілей фінансової звітності.
Відстрочені податкові зобов’язання визнаються за всіма оподатковуваними тимчасовими різницями.
Відстрочені активи з податку на прибуток визнаються за всіма тимчасовими різницями, що вираховуються, невикористаними податковими пільгами і невикористаними податковими збитками, тільки в тій мірі, в якій існує значна ймовірність того, що існуватиме оподатковуваний прибуток, проти якого вони можуть бути зараховані. Балансова вартість відстроченого податкового активу переглядається на кожну звітну дату і знижується в тій мірі, в якій отримання достатнього оподатковуваного прибутку, що дозволить використовувати всі або частину відстрочених податкових активів, оцінюється як малоймовірне. У подальшому такі невизнані відстрочені податкові активи визнають в тій мірі, в якій з’являється значна ймовірність отримати майбутній оподатковуваний прибуток, який дозволить використовувати таку суму відстрочених податкових активів.
Відстрочені податкові активи і зобов’язання оцінюють за податковими ставками, які, як передбачається, застосовуватимуть у звітному році, коли актив буде реалізований, а зобов’язання погашене, на основі податкових ставок і податкового законодавства, які станом на звітну дату були введені в дію або фактично введені в дію.
Відстрочений податок, що відноситься до статей, визнаних не у складі прибутку або збитку, також не визнається у складі прибутку або збитку. Статті відстрочених податків визнають відповідно до операцій, на яких вони ґрунтуються, або у складі іншого сукупного доходу, або безпосередньо в капіталі.
Відстрочені податкові активи (зобов’язання) зараховуються один проти одного, якщо є юридично закріплене право заліку поточних податкових активів і зобов’язань, і відстрочені податки відносять до однієї оподатковуваної компанії і податкового органу. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Виплати працівникам: пенсійний план із визначеними внесками
Товариство здійснює визначені єдині соціальні внески до державного Пенсійного фонду України стосовно своїх працівників. Внески розраховуються як відсоток від поточної валової заробітної плати і відносяться на витрати того періоду, у якому вони були понесені.
Товариство не запроваджувало пенсійних планів (програм) із визначеними виплатами. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Визнання витрат
Витрати відображаються за методом нарахування і поділені на такі групи за функціями: собівартість товарів (послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, фінансові витрати, інші витрати. |
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Справедлива вартість є оцінкою, що ґрунтується на ринкових даних, тобто така оцінка здійснюється з використанням припущень, які використовували б учасники ринку, і відображає кон'юнктуру ринку на дату оцінки. Відповідно до параграфів 77, 79 МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості», ціна котирування на активному ринку є найнадійнішим свідченням справедливої вартості і за наявності має бути використана для оцінки справедливої вартості. Застосування ретроспективного підходу або коригування через зміни ринкових цін після дати балансу, що призвели до депресивного ціноутворення на дату оцінки, не дозволяється.
Проведення оцінки вартості з використанням значних закритих вхідних даних є складним, особливо у сучасних умовах, коли ринки є нестабільними, економічні перспективи вкрай невизначеними і можуть швидко змінюватися.
Справедлива вартість активу ( зобов'язання) повинна відображати кон'юнктуру ринку на дату оцінки. Це стало складнішим в тому числі і через невизначеність впливу COVID-19 на економіку.
У випадку якщо справедлива вартість активів виявиться меншою або справедлива вартість зобов’язань виявиться більшою за оцінки керівництва, Товариство буде змушене визнати додаткові витрати на покриття збитків від зміни оцінки справедливої вартості. |
| Опис облікової політики щодо плати за послуги та комісійних доходів та витрат |
Облік витрат на сплату комісій банкам за договорами еквайрингу
Починаючи з 01 січня 2021р. у наказ про облікову політику Товариства були внесені зміни щодо обліку витрат на сплату комісій банкам за договорами еквайрингу як витрати на збут, а не адміністративних витрат.
Таке рішення було прийнято керуючись наступним: хоча комісійні банків як правило обліковуються у складі адміністративних витрат, комісії за договорами еквайрингу виникають виключно при збуті товарів (послуг) і не виникли б якби не відбувався збут товарів (послуг). |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Фінансові інструменти Товариства включають інвестиції в інструменти власного капіталу інших підприємств, гроші та їх еквіваленти, дебіторську та кредиторську заборгованість. Фінансові активи та фінансові зобов’язання первісно оцінюються за справедливою вартістю.
Фінансові активи у подальшому оцінюються за амортизованою або справедливою вартістю в залежності від бізнес-моделі, у рамках якої вони утримуються, та характеру грошових потоків, передбачених договором (відповідність чи не відповідність критерію SPPI, тобто тест на виплати основної суми боргу та процентів). До фінансових активів, оцінених за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у сукупному доході, належать фінансові активи, придбані з метою збільшення їх справедливої вартості у довгостроковій перспективі. Зокрема, інвестиції в інструменти власного капіталу із часткою в капіталі менше 20% та договори на такі інвестиції оцінюються Товариством за справедливою вартістю із відображенням переоцінки у складі інших сукупних доходів. Водночас, у виключних випадках, собівартість може бути прийнятною оцінкою справедливої вартості. Така ситуація може мати місце в разі недостатності наявної більш актуальної інформації для оцінки справедливої вартості або за наявності широкого діапазону можливих оцінок справедливої вартості, коли собівартість відображає найкращу оцінку справедливої вартості у межах цього діапазону. Товариство керується також тим, що МСБО 39 не вимагає проводити аналіз на знецінення активів, що обліковуються за справедливою вартістю.
Амортизована вартість розраховується із використанням методу ефективної відсоткової ставки та визначається за вирахуванням будь-яких збитків від зменшення корисності. Премії і дисконти, включно із первісними витратами на проведення операцій, включаються до балансової вартості відповідного інструменту та амортизуються на основі ефективної відсоткової ставки для відповідного інструменту.
Товариство застосовує спрощений підхід, який дозволено МСФЗ 9, щодо визнання очікуваних кредитних збитків на увесь строк дії фінансових активів та відображає (переглядає) такі очікувані кредитні збитки на кожну звітну дату з метою відображення змін в кредитному ризику після первісного визнання.
Балансова вартість активу зменшується за рахунок резерву очікуваних кредитних збитків, а сума збитку визнається у звіті про прибутки або збитки. Якщо дебіторська заборгованість є безнадійною, вона списується за рахунок такого резерву. Подальше відшкодування раніше списаних сум включається до складу звіту про прибутки або збитки.
Фінансові зобов’язання у подальшому оцінюються за амортизованою вартістю або за справедливою вартістю через прибутки та збитки.
Фінансові зобов’язання які не є (i) умовною виплатою покупця при об’єднанні бізнесів, (ii) утримуваних для торгівлі, або (iii) визначених по справедливій вартості через прибутки або збитки, в подальшому оцінюються за амортизованою вартістю використовуючи метод ефективної ставки відсотка. Ефективна відсоткова ставка – це ставка яка приводить майбутні грошові виплати (включаючи всі гонорари та додаткові збори сплачені або отримані, витрати на транзакції та інші премії або знижки) протягом очікуваного строку дії фінансового зобов’язання або (де доречно) більш короткого періоду, до амортизованої вартості фінансового зобов’язання.
Товариство припиняє визнавати фінансові активи, коли (i) активи погашені або права на потоки грошових коштів від активів інакше втратили свою силу, або (ii) Товариство передало усі суттєві ризики та винагороди від володіння активами, або (iii) Товариство хоча і не передало усі істотні ризики та винагороди від володіння, але втратило контроль. Контроль зберігається, якщо контрагент не має практичної здатності продати актив непов’язаній стороні без внесення додаткових обмежень на перепродаж.
Фінансові зобов’язання припиняють визнаватись Товариством тоді, і тільки тоді, коли зобов’язання виконані, скасовані чи строк їх виконання закінчився. Різниця між балансовою вартістю фінансового зобов’язання, яке припинило визнаватись, та виплаченою компенсацією визнається у прибутку чи збитку.
Взаємозалік фінансових активів та зобов’язань, з подальшим включенням до звіту про фінансовий стан лише їхньої чистої суми, може здійснюватися лише у випадку існування юридично визначеного права взаємозаліку визнаних сум, коли є намір провести розрахунок на основі чистої суми або одночасно реалізувати актив та розрахуватися за зобов’язаннями. При цьому право на взаємозалік (а) не повинне залежати від майбутніх подій та (б) повинне мати юридичну силу в усіх наступних обставинах: (i) у ході звичайного ведення бізнесу, (ii) у випадку дефолту та (iii) у випадку неплатоспроможності або банкрутства. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Функціональною валютою даної окремої фінансової звітності є валюта основного економічного середовища, в якому Товариство здійснює свою діяльність, українська гривня. Всі значення заокруглені до цілих тисяч гривень, якщо не вказано інше. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності активів |
Зменшення корисності торгової дебіторської та іншої заборгованості
Керівництво оцінює вірогідність повернення торгової дебіторської та іншої заборгованості на основі аналізу окремих рахунків. Фактори, які беруться до уваги, включають аналіз за термінами погашення торгової та іншої дебіторської заборгованості у порівнянні із платіжною історією та кредитними умовами, наданими клієнтам, та доступну ринкову інформацію щодо здатності контрагента провести оплату. У випадку якщо фактичні суми погашення виявляться меншими за оцінки керівництва, Товариство буде змушене визнати додаткові витрати на покриття збитків від зменшення корисності. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
На кожну звітну дату Товариство визначає, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу. Збиток від зменшення корисності визнається у сумі, на яку балансова вартість активу перевищує його вартість відшкодування. Вартість відшкодування є більшою з двох величин: справедливої вартості мінус витрати на вибуття активу або одиниці, яка генерує грошові кошти, та його (її) вартості при використанні. Для цілей оцінки зменшення корисності активи групуються за найменшими рівнями, для яких існують окремі потоки грошових коштів, які можна визначити (одиниці, які генерують грошові кошти). Нефінансові активи, які зазнали зменшення корисності, переглядаються на предмет можливого сторнування зменшення корисності на кожну звітну дату.
Товариство здійснило суттєві інвестиції в основні засоби, незавершені капітальні інвестиції і нематеріальні актив, які тестують на предмет зменшення корисності раз на рік або за наявності обставин, які вказують на можливість зменшення корисності. Зміни в обставинах, а також в оцінках і припущеннях керівництва можуть призвести до збитків від зменшення корисності у наступних періодах. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Поточний податок на прибуток
Для розрахунку поточного податку на прибуток Товариство використовує податкові ставки та податкове законодавство, які були чинними на звітну дату. Поточні податкові активи та зобов’язання Товариство оцінює за сумою, очікуваною до відшкодування від податкових органів або до сплати податковим органам. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій за винятком інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі |
Інвестиції у дочірні та асоційовані підприємства
Інвестиції в дочірні та асоційовані підприємства оцінюються за собівартістю за вирахуванням резерву під знецінення (якщо необхідно). Первісна вартість активу складається з ціни придбання та інших прямих витрат. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Облік за договорами оренди, коли Товариство виступає орендодавцем
У випадках, коли Товариство виступає орендодавцем за договором оренди, за якою всі ризики та вигоди, притаманні володінню активом, практично не передаються орендарю (операційна оренда), орендні платежі за такими договорами відображаються у складі інших операційних доходів лінійним методом.
Облік за договорами оренди, коли Товариство виступає орендарем
Товариство використовує звільнення від визнання та не застосовує вимоги параграфів 22 - 49 МСФЗ (IFRS) 16 для договорів оренди, за якими Товариство виступає орендарем і строк оренди за якими на дату початку оренди складає не більше 12 місяців і котрі не містять опціону на купівлю (короткострокова оренда) за всіма класами базових активів, а також для договорів оренди, в яких базовий актив має низьку вартість (оренда активів з низькою вартістю). Товариство визнає орендні платежі, пов'язані з такою орендою, як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди або на іншій систематичній основі. Товариство застосовує іншу систематичну основу, якщо така основа більше відображає модель отримання вигоди Товариством.
Активи у формі права користування оцінюються за сумою зобов'язання з оренди на дату початку оренди з коригуванням на суму всіх авансів та первісних прямих витрат (включаючи капіталізацію до складу такого активу різниці між справедливою та номінальною вартістю гарантійних платежів за договорами оренди).
Орендні платежі за договорами оренди землі, яка знаходиться у державній або комунальній власності, та розраховується від нормативно-грошової оцінки землі, Товариство обліковує як змінні орендні платежі з огляду на таке: орендна плата за такими договорами не є фіксованою величиною або по суті фіксованою, зміна орендних платежів не залежить від індексу чи ставки (для визначення розміру використовується нормативно-грошова оцінка землі, яка не є індексом чи ставкою у розумінні МСФЗ 16, з урахуванням коефіцієнтів та індексації).
Активи у формі права користування розкриті у ряд. 1090 Звіту про фінансовий стан.
Довгострокові зобов'язання з оренди розкриті у рядку 1515, а короткострокові у ряд. 1610 Звіту про фінансовий стан.
Можливості подовження та припинення договорів оренди
При визначенні строку оренди керівництво враховує усі факти та обставини, які створюють економічні стимули для виконання опціону на подовження договору чи невиконання опціону на припинення договору оренди. Опціони на подовження (або періоди часу після строку, визначеного умовами опціонів на припинення оренди) включаються до строку оренди тільки у тому випадку, якщо існує достатня впевненість у тому, що договір буде подовжено (або не буде припинено). |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси відображають за найменшою з двох величин: собівартістю та чистою вартістю реалізації, яка являє собою очікувану ціну реалізації під час звичайної господарської діяльності, за вирахуванням вартості завершення та витрат на продаж. Собівартість реалізованих товарів визначають за допомогою формули "перше надходження - перший видаток" (метод ФІФО).
Товарно-матеріальні цінності визнаються у складі інших необоротних активів, якщо вони можуть бути використані тільки у зв’язку з об’єктами основних засобів та Товариство планує у майбутньому капіталізувати витрати, пов’язані з цими об’єктами (запасні частини для проведення капітального ремонту основних засобів, комплектуючі вироби для модернізації існуючих або створення (будівництва) нових основних засобів і т. і.). |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Матеріальні активи з очікуваним строком корисного використання більше одного року та вартістю менше порога суттєвості, встановленого для необоротних активів, відображаються у складі запасів як малоцінні предмети та списуються на прибутки або збитки, коли починають використовуватись за призначенням. Станом на 31 грудня 2025р. поріг суттєвості встановлений для необоротних активів на рівні двадцять тисяч гривень без врахування податку на додану вартість.
Після визнання активом, Товариство обліковує об'єкт основних засобів за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Амортизація розраховується за прямолінійним методом з метою зменшення первісної вартості активів, крім землі, до їхньої оціночної ліквідаційної вартості, якщо така існує, протягом усього очікуваного строку корисного використання. Нарахування амортизації розпочинається з моменту, коли активи готові до їхнього цільового використання. Залишкова вартість, за оцінками, дорівнюватиме нулю для більшості активів, оскільки Товариство планує їх використовувати протягом усього строку їх корисного використання.
Строк корисного використання у роках
Будівлі, споруди та передавальні пристрої 10-25
Машини і обладнання 2-10
Транспортні засоби 5-10
Інструменти, прилади, інвентар (меблі) 4-7
Інші основні засоби 12
У випадках, коли об’єкт засобів складається з компонентів, які мають різні строки корисного використання, такі компоненти обліковуються як окремі об’єкти основних засобів.
Витрати на ремонт та обслуговування основних засобів капіталізуються у разі суттєвого покращення стану активу, що може проявлятися зокрема у розширенні функцій та продовженні строку корисного використання активу. Витрати на поточний ремонт та обслуговування відображають по мірі їх понесення та визнають витратами у періоді завершення.
Амортизація капітальних удосконалень орендованого майна нараховується протягом усього очікуваного строку його корисного використання на тій самій основі, що і амортизація власних активів, або протягом строку відповідної оренди, якщо він менший за перший.
Після вибуття переоцінених активів суми, включені до складу інших резервів, переводяться до складу нерозподіленого прибутку.
Строки корисного використання основних засобів
Методи нарахування амортизації ґрунтуються на здійснених керівництвом оцінках майбутніх строків корисного використання основних засобів та нематеріальних активів. Оцінки можуть змінюватися під впливом технологічного розвитку, конкуренції, змін ринкової кон’юнктури, зміни регуляторних актів та законодавства, а також внаслідок непередбачених проблем з експлуатацією. Подібні обставини можуть призвести до змін очікуваних строків корисного використання та амортизаційних відрахувань.
Строки корисного використання основних засобів і нематеріальних активів переглядають принаймні раз на рік з урахуванням зазначених вище чинників і всіх інших суттєвих аспектів. У випадку істотних змін очікуваних строків корисного використання, амортизаційні відрахування коригують на перспективній основі. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнають, коли в результаті минулих подій Товариство має юридичні або добровільно взяті на себе зобов’язання, для врегулювання яких з великим ступенем ймовірності очікується відтік ресурсів, які втілюють у собі майбутні економічні вигоди, а також суму зобов’язання можна достовірно визначити. Витрати на створення забезпечення відображають у прибутку та збитках за вирахуванням відшкодування (за винятком забезпечення, витрати на створення яких капіталізують у собівартості активів, з якими пов’язані відповідні забезпечення).
У випадках, коли вплив вартості грошей у часі суттєвий, сума забезпечення відображається за теперішньою вартістю видатків, що, як очікується, знадобляться для погашення зобов’язання. Ефект від розгортання дисконту відображають як збільшення балансової вартості забезпечення та одночасного визнання фінансових витрат.
Забезпечення переглядаються на кінець кожного звітного періоду та у разі потреби коригуються для відображення поточної найкращої оцінки. Якщо вже немає ймовірності, що вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, буде потрібним для погашення зобов'язання, забезпечення сторнується шляхом включення до складу доходів. |
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
Податок на додану вартість
Доходи, витрати та активи визнають за вирахуванням суми податку на додану вартість (ПДВ), крім випадків, коли податок на додану вартість, що виник при придбанні активів (послуг), не відшкодовується податковим органом. У такому випадку податок на додану вартість визнається як частина витрат на придбання активу (послуг) або частина витрат звітного періоду, у якому стало відомо про факт не можливості відшкодування ПДВ, а актив вже був використаним або реалізованим до такого періоду.
Дебіторська та кредиторська заборгованість відображається з урахуванням суми податку на додану вартість.
У межах своєї господарської діяльності Товариство одночасно здійснює операції, оподатковувані ПДВ, та такі, що не підлягають оподаткуванню ПДВ. Якщо Товариство купує товари (послуги), призначені для одночасного використання в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях, то у такому випадку здійснюється пропорційне віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту шляхом нарахування податкових зобов’язань за податковими правилами, що діють у такому звітному періоді. Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року. |
| Опис облікової політики щодо доходів та витрат від продажу |
Дохід від договорів з клієнтами
Товариство оцінює дохід від договорів з клієнтами відповідно до МСФЗ 15 „Доходи від договорів з клієнтами“.
Дохід головним чином включає доходи продажу товарів в роздріб кінцевим споживачам.
Відповідно до п. 4 МСФЗ 15 Товариство застосовує практичний прийом, який дозволяє застосувати цей Стандарт для обліку портфеля договорів (або зобов'язань щодо виконання) з подібними характеристиками, якщо Товариство обґрунтовано очікує, що наслідки для фінансової звітності від застосування цього стандарту до портфеля істотно не відрізнятиметься від застосування цього стандарту до окремих договорів (або зобов'язань виконання) цього портфеля. Обліковуючи портфель договорів, Товариство використовує оцінки і припущення, що відображають розмір і склад портфеля.
Згідно з МСФЗ 15, доходи від реалізації визнаються для відображення передачі обіцяних товарів або послуг клієнтам у сумі, яка відображає суму компенсації, на яку Товариство, як передбачається, матиме право в обмін за ці товари та послуги. Товариство використовує 5- етапну модель для визнання доходів:
1. виявлення договору з клієнтом;
2. виявлення зобов’язань щодо виконання у договорі;
3. визначення ціни операції;
4. розподіл ціни операції на зобов’язання щодо виконання у договорах;
5. визнання доходів від реалізації тоді, коли (або у міру того, як) Товариство задовольняє зобов’язання щодо виконання, тобто коли контроль над товарами або послугами, який супроводжує виконання конкретних зобов’язань, був переданий клієнту.
Відповідно до п. 63 МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами» Товариство застосовує практичний прийом, який не передбачає обов’язкового коригування обіцяної суми компенсації з метою урахування істотного компонента фінансування, якщо очікується, що період між передачею товару (робіт, послуг) клієнтові та часом оплати становитиме не більше одного року.
Відповідно до п. 94 МСФЗ 15 Товариство застосовує практичний прийом, за яким додаткові витрати на отримання договору з клієнтом визнаються як витрати у момент їх виникнення, тобто не капіталізуються, якщо період виконання договору не перевищує одного року.
Коли Товариство діє як принципал, доходи від реалізації та собівартість реалізації відображаються на валовій основі. Коли Товариство продає товари або послуги як агент, доходи від реалізації відображаються на нетто-основі, яка являє собою зароблені маржу/комісії. Чи вважається Товариство принципалом або агентом в операції залежить від аналізу юридичної форми і сутності угоди, що укладається та для кожного окремого товару або послуги, обіцяних клієнтові, відповідальності за надання таких товарів і послуг та ціноутворення, а також властивих фінансових ризиків та вигід.
Право на повернення товару покупцями
Товариство надає право покупцю на повернення товару, тому згідно з параграфом Б21 МСФЗ 15 визнає:
дохід тільки в тій сумі, на яку Товариство очікує отримати право (тобто, не може бути визнаним дохід від продажу тих товарів, які, як очікується, будуть повернені);
зобов’язання щодо повернення грошових коштів покупцю за повернений товар;
актив зі свого права на товари, які поверне покупець, під час виконання зобов’язання щодо повернення покупцю грошових коштів, який оцінюється за колишньою балансовою вартістю запасів.
Маркетингові та логістичні послуги постачальнику
Відповідно до п. 17 МСФЗ15 суб'єкт господарювання об'єднує два або більше договорів, укладених в один або приблизно в один і той самий час з одним і тим самим клієнтом (або пов'язаними сторонами клієнта) та обліковує ці договори як один договір, якщо виконуються один або більше з таких критеріїв:
а) про ці договори домовлялися як про єдиний пакет з єдиною комерційною метою;
б) сума компенсації, що має бути сплачена за одним договором, залежить від ціни чи виконання іншого договору; або
в) товари або послуги, обіцяні в договорах (або деякі товари чи послуги, обіцяні в кожному з договорів) становлять одне зобов'язання щодо виконання відповідно до пунктів 22 - 30.
На підставі вищезазначеного Товариство не розглядає договори з постачальниками товарів, предметом яких є надання Товариством постачальникам маркетингових, логістичних послуг (в тому числі у вигляді виплат на користь Товариства бонусних премій або винагород за посування товарів) окремо від договорів поставки товарів, укладених з такими постачальниками або пов’язаними з ними особами.
Суми за зазначеними вище договорами Товариство відображає відповідно до настанов п. 11 МСБО 2 Запаси як вирахування при визначенні витрат на придбання реалізованих товарів.
Витрати на проведення рекламних заходів
У рамках маркетингової політики з метою розширення кола покупців і обсягу реалізації товарів Товариство проводить рекламні заходи із визначенням переможців, які мають право на придбання товарів за зниженими цінами або отриманням цінних дарунків.
Так як на початку дії договору з продажу товарів не відомо хто саме з клієнтів матиме право на такі преференції, Товариство не розглядає їх як обіцянку в договорах з клієнтами, яку слід обліковувати як окреме зобов'язання щодо виконання.
Витрати на проведення рекламних заходів розглядаються як видатки на діяльність з рекламування та стимулювання продажу (включаючи каталоги "товари поштою") та визнаються в момент виникнення відповідно до вимог п. 69-70 МСБО 38. У разі потреби Товариство може створювати резерв щодо таких витрат відповідно до вимог МСФО 37 «Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи».
Оцінка зобов’язань Товариства перед покупцями щодо виконання умов програми лояльності та реалізації права на повернення товару
Керівництво проводить та регулярно переглядає свою оцінку зобов’язань перед покупцями щодо виконання умов програми лояльності та реалізації права на повернення товару, виходячи з результатів і досвіду минулих періодів, консультацій фахівців, тенденцій та інших методів, які керівництво вважає прийнятними за певних обставин, а також виходячи з прогнозів щодо того, як вони можуть змінитися у майбутньому. Однак зміна поведінки покупців, в тому числі внаслідок незалежних від Товариства зовнішніх обставин, і як наслідок зміна оціночних значень може призвести до результатів, які можуть вимагати суттєвих коригувань балансової вартості зобов’язання, стосовно яких здійснюють такі оцінки, у майбутньому. |
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Умови ведення господарської діяльності із пов'язаними особами визначаються окремо за кожним договором або операцією. |